«КНИГА
В ЖИТТІ ВИДАТНИХ ЛЮДЕЙ»
„Якщо
пошукаєш в книгах
мудрості
уважно, то знайдеш
велику
користь для душі своєї ”.
(Нестор
- літописець)
Якщо
поставити перед дослідниками завдання
з’ясувати, скільки книг прочитала за
життя обдарована особистість: чи то
вчений, чи письменник, видатний педагог
чи діяч культури, очевидно, що таке
завдання буде найталановитішому з
дослідників не під силу.
Великими
книжниками були: Вольтер, Дідро, Петрарка,
А.Франц, В.Скотт, Лев Толстой...
В Україні книгу любили
здавна: Ярослав Мудрий, М. Смотрицький,
С. Яворський, Ф. Прокопович, Д. Ростовський,
П.Могила. Захоплювались
нею поети і прозаїки: Марко Вовчок,
М.Черемшина, І.Франко,
М.Рильський...
А
скільки захоплюючих відгуків про книгу
залишили вчені: О.Потебня, академіки
О.Білецький, А.Крамський, В.Вернадський...
Книга
- це вічне джерело пізнання. Тому більшість
видатних людей були книжниками.
Кінець
XVI - початок XVII століття. Один з видатних
культурних діячів цієї епохи Мелетій
Смотрицький.
Його
книги зберігаються нині серед стародруків
музею Українського мистецтва в Харкові
та бібліотеці Печерської лаври.
Ці
дві невеликі колекції різноманітні за
своїм змістом. Тут історична, правнича,
теологічна література, лексикони. Все
це солідні західноєвропейські видання
в розкішних пергаментових оправах. Ці
книжки є цінні пам’ятники того культурного
ґрунту, на якому діяла особа Мелетія
Смотрицького.
У
своєму заповіті Д.Туптало говорить, що
з 18 - літнього віку він прирік себе на
добровільні злидні: не зібрав ні золота,
ні срібла - лише книги. їх було порівняно
небагато (302 томи), і в 1709 році вони були
передані до Московської патріаршої
бібліотеки.
Визначним бібліофілом
був і поет і філософ С.Яворський. Свої
книги він заповідав Ніжинському
Благовіщенському монастирю з каталогом
і ліричним шедевром давньої української
поезії (латинською мовою - „Елегією до
бібліотеки ” , переклад українською
мовою здійснив М.Зеров).
Величезну
бібліотеку зібрав Ф.Прокопович. Кількість
книг сягала 4 тисяч.
Значним
зібранням книг слов’янських, латинських
і польських володів П.Могила (131 том).
Воно перейшло до бібліотеки Київської
академії і згоріло 1780 року.
У
бібліотеці Марко Вовчок було все з
української літератури 50 - 60-х років,
наукові твори з української історії,
козацькі літописи, зокрема С.Величка,
твори С.Костомарова, Історичні романи
Д.Мордовця, видання з історії України,
багато видань російських белетристів,
чимало книг англійською мовою. Особливо
вона любила Шеллі. Була ще в неї і колекція
творів латинських і грецьких класиків
і зібрання східних казок.
Однак
найбільшим книголюбом серед українських
письменників - класиків був Іван Франко.
Ще школярем він зібрав собі невелику
бібліотеку в 500 томів. Франко не дуже
любив позичати книжки у друзів і знайомих,
читаючи, робив помітки на полях.
Ніколи
не розлучався з книгою О.О.Потебня (1835
- 1891), видатний філолог й мислитель.
Величезну роль у роботі вченого відіграла
його особиста бібліотека, яку його
дружина, Марія Францівна, передала до
бібліотеки Харківського університету.
Великим
книголюбом був академік О.І.Білецький
(1884 - 1961). Придбанням книг учений займався
протягом багатьох років свого життя.
68% колекції становлять книги з історії
української, зарубіжної літератури і
мовознавства. 13% книжкової колекції -
це художня література українських і
зарубіжних авторів. Серед них видання
XIX - XX століття. Особливо цінними в
колекції є книги кирилівського і
гражданського друків, мініатюрні
видання, книги з автографами.
Про Бориса Дмитровича
Грінченка (1863 - 1910) його сучасники
говорили, що він „більше працював, ніж
жив ”. Взаємини Бориса Грінченка з
книгою ще й досі як слід не вивчені. Він
не був безпристрасним колекціонером,
для якого книжка мала цінність уже тим,
що вона-книжка. Усі свої багатотисячні
надбання письменник добирав відповідно
до власних уявлень про ідейно - естетичну
та духовну цінність кожної книжки.
Книгозбірня Грінченка чимала. У каталозі
2641 номер, що дає понад 6 тисяч одиниць.
Бібліотека
Льва Толстого залишає найбільш сильне
враження із всіх експонатів знаменитого
музею - заповідника. Її збирали декілька
поколінь, але основна її частина 22,5
тисяч томів, була придбана при Льву
Толстому. Тут зібрані книги 35 мовами
світу. Письменник читав і вільно говорив
15 мовами. Він був таким бібліофілом,
який не трусився над своїм скарбом.
Усім, хто коли - небудь просив в нього
прочитати книгу, він давав з радістю.
Залишились
цікаві спогади і про В.І.Вернадського
- читача.
За
своє довге життя Володимир Іванович
систематично, послідовно і прискіпливо
фіксував прочитані книги. Бібліографія
в його наукових працях завжди велика.
Вона не тільки вичерпна по даній проблемі,
в неї включена також література з
суміжних галузей знань.
Начитаність Вернадського
вражала оточуючих. Читання спеціальної
літератури він завжди поєднував з
читанням художньої. Наукові і художні
твори на всіх європейських мовах
Вернадський, як правило, читав в оригіналі.
У зрілі роки він практично міг читати
на двох десятках мов. Вернадського
особливо хвилювала лірика Тютчева,
Гете, проза Л.Толстого. у бібліотеці
Володимира Івановича знаходилося і
дореволюційне видання „Лісової пісні
” Лесі
Українки.
Вернадський
називає лише три великі імені за всю
історію людства, які його найбільше
вражали: Платона, Леонардо да Вінчі і
Гете. Для них усіх, як стверджував
Вернадський, область художньої творчості
не відділялася від наукової.
Розповідь
про видатних книжників можна довго
продовжувати.
Книга
для них була і залишається нині джерелом
мудрості, натхнення, творчості. |