Кременчужани закохані в своє місто над сивим Дніпром. Воно напрочуд гарне будь-якої пори: коли серед літа буяє зеленими трійчанськими букетами своїх парків та островів; коли з наддніпрянських осінніх туманів в рамі золота і багрянцю постає Великий Тарас, задумливо поглядаючи зі свого п'єдесталу на річку; коли прямі вулиці затихають зимовим вечором, закутуючись у пухнастий сніжний кожушок, і дивляться теплим світлом вікон з-під засніжених вій; і коли широкими площами мете інша заметіль - з пелюсток ніжного яблуневого та абрикосового цвіту, а древній могутній Борисфен набуває нечуваної сили, розпростує могутні плечі, намагаючись весняними водами розсунути тісні дамби.
Нашому місту біля чотирьох з половиною століть, воно виникло, як фортеця для захисту земель Речі Посполитої, якій в ті часи належала сучасна Кременчуччина, від набігів кримських татар. Але, за свідченнями археологів, люди на цих благодатних землях селились ще за часів давньоруської держави. 
Багато випробувань випало на долю міста. Час і ворожі орди майже знищили його, втоптуючи спочатку кінськими копитами, потім танковими траками в дніпрові береги надбання історії й духовності. Культурної спадщини нинішнім поколінням залишились крихти. Тим дбайливіше ми маємо зберігати і примножувати їх. 
Представляємо вашій увазі книжкову виставку "Рідне місто моє". Запрошуємо Вас до бібліотеки ознайомитися з історією нашого улюбленого міста.

За матеріалами путівника "З любов'ю до рідного міста".